 В ті давні часи, коли я щойно почав наїжджати з Донецька до столиці, мене вразив феномен, природа якого тоді лишилася для мене нез'ясованою — окупація київських крамниць, відділів в універмагах та кіосків російською народною «бєздєлушкой», міжнародно відомою під назвою «матрьошка». Уявіть собі — на російськомовному і ніби зросійщеному Сході, у «русифікованих містах», я того майже не бачив, а славний Київ цими soviet souvenirs, дерев'яними як генеральна лінія партії, був рясно всіяний.
Потім в якогось невідомого матрьоханого гуру сталося мистецьке озаріння чи то пак одкровення, внаслідок чого, як ви мабуть помічали, поширення набуло політизоване відбрунькування бєздєлушкі. Не знаю, чи є в цьому якесь збочення, але певному споживачеві (адже нема попиту — нема сталої пропозиції) сподобалося споглядати, як з Лєніна вистрибує Сталін, з того — Хрущьов і далі за переліком, або ж у зворотньому порядку, що, на мій погляд, логічніше, символічніше і правдивіше: в кожному путіні завжди ховається маленький лєнін.
Як би там не було, а з часом, призвичаївшись, я перестав щоразу відчувати культурний шок, опинившись десь на Майдані Незалежности чи то на Андріївському узвозі в щільному оточенні пузатих розмальованих матрьох (в контексті я про дерев'яні) і у кожному продавцеві мимоволі вбачати агента братньої країни — винахідниці продукту.
Але треба ж — під час останнього відвідання Львова, у самісінькому центрі гордої столиці Галицького П'ємонту, на відомому речовому ринку біля Опери я зайшов до пари кіосків-крамничок, прикращених фотографіями старого міста та анонсованих написами «антикваріат». Зайшов — і хутко ретирувавсь, прорвавшись крізь оточення фаланг страшних лубочних совкових баб. Тут я не про Вітренко.
Своє уявлення про те, чим саме думають власники та керівники відповідних «точок», допомагаючи Росії у такий спосіб «мітити територію», залишу тут при собі. Напевно, справа не в зиску — мені якось важко уявити натовпи поляків чи то німців, що їдуть до Львова задля пошуку і придбання якоїсь особливо унікальної матрьошкі, тоді як власне російські туристи, за моїми спостереженнями, натомість мазохістично пхаються до концептуальної кнайпи «Криївка», де їх зустрічають питанням «москалі в роду були?» Чи вони відповідають правду — Бог відає. Але то, врешті, таке.
Повертаючись додому, я подумав про певний символізм вітчизняної заматрьоханости. Дерев'яна (sic!) розмальована фіговінка, котра ховає в собі іншу дерев'яну розфарбовану фігурку, в якій, своєю чергою, переховується наступна, з того ж матеріалу — чи це не пречудова ілюстрація політикуму, в Україні сущого?
І купуючи на Узвозі велику матрьошку, і голосуючи на виборах за партію А, блок Б чи то політика В, ви отримуєте не те, що бачите. З Путіна вистрибує Лєнін, з політика — спонсор, а з партії чи блока — клан. В обох випадках ви маєте справу з камуфляжем, дурійкою — яскраві лубочні фарби приховують деревину, а гучні та бучні програми — або зовсім інші реальні інтенції, або ту ж саму деревину. І кількість проміжних ланок між найбільшою «парасольковою» лялькою та її найменшою товаркою — ні що інше, як дистанція між картинкою на позір та глибоко прихованою сутність.
«Сови є не тим, чим вони виглядають» — стверджував колись Девід Лінч у «Twin Peaks». Не знаю щодо сов, але якби ж то тільки сови…
Тож не купуйте матрьошок і не голосуйте за них. You never know where you are with them. Я намірно не кажу про котів у мішках щоб не ображати тих волелюбних тваринок.
Тотальні непрозорість, невідкритість та неправдивість — засадничі принципи візантійсько-малоросійської політики, а радше псевдополітики (бо мало там здатности оперативно виробляти адекватні підходи до проблем і викликів та ефективно такі підходи і відповіді втілювати). Враховуючи, що омріяна і вже майже казкова «політична відповідальність» існує в суспільстві тільки у вигляді твердого громадянського «ні» брехунам, крадіям, агентам впливу та ідіотам, вона, ця відповідальність, можлива лише за умови знищення практики, базованої на тих принципах.
Диявол ховається в «матрьошках».
Автор: Олександр Северин
Прочитати повну
Прочитати в окремому вікні
Коментарі відсутні
Прокоментувати
|
